Orthodox Cross
St. John the Baptist Ukrainian Orthodox Church, Portland, Oregon
Про Віру і Церкву
Українська Православна Церква св. Івана Хрестителя в Портланді, Орегон

Про іконошанування

"Звеличуйте Господа Бога нашого і вклоняйтесь
 підніжкові ніг Його, святий Він". (Пс. 98:5)

     Початок іконошануванню покладено ще в Старому Завіті. Сам Господь, з'явившись Мойсею, звелів зробити ковчег із зображеннями херувимів (Вих. 25:10-11, 17-20). Таким чином, за повелінням Божим було виготовлено для скинії два зображення херувимів, а також виткано їхні зображення на завісі, що відділяла Святеє-святих від святилища (Вих. 26:31,33), подібно до того, як (в Православній Церкві) іконостас відділяє вівтар від середньої частини храму. І ці зображення було перенесено в храм, збудований Соломоном (3 Цар. 6:27; 2 Хр. 3:10-14). Господь не тільки не осудив за це Соломона, але й висловив особливе благовоління як до будівника храму, так і до самого храму (3 Цар. 9:2).
     Бог не удостоїв вибраний народ бачити образи Своїх з'явлень (Втор. 4:15-19), а з'являвся тільки деяким праведникам: Аврааму (Бут. 18:1), Якову (Бут. 32:30), Мойсею (Числ. 12:8), Михею (3 Цар. 22:19), Осії (Ос. 6:1), Даниїлу (Дан. 7:9-13) та ін.
     Окрім ковчегу з зображеннями херувимів нагадуванням про Бога служила золота дощинка зі словами: "Святиня Господня" (Вих. 28:36). А прообразом розп'ятого Ісуса Христа був мідний змій (Ів. 3:14).
     Господь Ісус Христос "будучи образом Божим ... прийняв образ раба, зробився подібним до людей і з вигляду став як чоловік" (Фил. 2:6-7; Ів. 1:18; 14:8-9; 1 Ів. 1:1). Після Його втілення ("Слово стало плоттю") пропала потреба посередництвом ковчега і херувимів нагадувати людям про Бога. Не свавільно, а на підставі Біблії, Православна Церква допускає зображення Бога-Отця в образі Старця, Бога-Сина в образі младенця (Мт. 2:11), підлітка (Лк. 2:43) і дорослого чоловіка (Лк. 3:23), Бога Духа Святого в образі голуба (Лк. 3:15). Старовинне таємниче зображення змія замінене явним образом Сина Людського, розп'ятого на хресті. Замість імен синів Ізраїлевих -- ікони св. угодників, показаних біля престолу Божого (Об. 4:4; 7:9; 14:1-4). "Тінь ап. Петра" була відображенням, іконою його, а чудеса, що через неї чинилися (Дії 5:15) свідченням про спасенність священних зображень. Отже, старозавітні зображення були "доки стояла попередня скинія", тобто до часу виправлення (Євр. 9:8-10).
     Звідси слідує, що рукотворну святиню не скасовано, а тільки виправлено. За словами Самого Бога -- тінь було замінено істиною. Євреям було заборонено споруджувати щось подібне до ікон тому, щоб вони не впали в ідолопоклонство. Вони легко запроваджували "інших богів" (Втор. 17:3). Тому і тримав їх Господь в рабстві букви, як дикого коня на прив'язі.
     Але християни -- "сини свободи" (Гал. 5). Вони споглядали славу Його в образі Сина (Євр. 1:1-2). Тому, чи можна про християн сказати, що вони не бачили лиця Божого? А якщо хтось стане стверджувати це, то нехай пояснить слова Господні, звернені до Филипа: "Хто бачив Мене, той Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?" (Ів. 14:9).
     Ісус Христос не тільки не відкинув шанування храму з його священними зображеннями і предметами, але і Сам відвідував храм для поклоніння Богові. Спаситель ніколи не говорив, що священні зображення -- це ідоли і
шанувати їх не потрібно. А саме так вчать сектанти. Навпаки, відвідуючи храм, -- говорить св. Марк, -- Христос оглядав все, де були священні зображення (Єзек. 41:17-20) і вчив: "дім Мій домом молитви назветься" (Мрк. 11:15-17). "Ми знаємо чому кланяємось" (Ів. 4:22), -- говорив Спаситель про Себе і про юдеїв, а юдеї поклонялися Богові перед священними зображеннями (Іс.Нав. 7:6). І християни знають чому кланяються, наслідуючи в цьому Ісуса Христа.
     Відомо, як вороже ставились до Христа книжники і фарисеї, як вперто вони шукали випадку, щоб звинуватити Його. Однак, з Біблії не видно, щоби вони звинувачували Спасителя в неповазі до храму і тих священних зображень, які в ньому знаходились.
    За прикладом Спасителя і св. апостоли відвідували Єрусалимський храм, де поклонялись Богові (Лк. 24:53; Дії 2:46) і ніколи не вчили відкидати священних зображень.
     Православне вчення про іконошанування підтверджується і церковною історією, яка зберегла найдревнішу оповідь про нерукотворний образ, що відбитий Самим Христом на убрусі, який прислав Авгарій. Церква підтвердила цю оповідь як правдиву на VIII Вселенському Соборі. Інше передання говорить, що св. Лука написав три ікони Богоматері.
     Старовинні крипти і капели в римських катакомбах свідчать, що християни перших віків шанували св. ікони. На стінах катакомб, на гробницях, посудинах, які знайдено там, збереглись зображення Спасителя, Богоматері, апп. Петра і Павла і старозавітніх праведників і пророків.
     Про шанування ікон свідчать Минуцій Фелікс, Тертуліан, Ориген та ін. VII Вселенський Собор ясно виклав православне вчення про ікони.



Home